Інтерв’ю зі студенткою І курсу напряму підготовки “Здоров’я людини” факультету праці та соціального управління Уривковою Анфісою
З якої причини ти вибрала цей вид спорту? Сама захотіла займатися стрільбою або це була чиясь ініціатива?
Мене ще з дитинства цікавили різні види спорту, я перепробувала багато: і різні види єдиноборств, і гімнастику, і легку атлетику… Але найбільше мене вразила стрільба з лука… Дізналася я про цю секції цілком випадково, від подруги, з якою надалі і стріляла в збірній команді Криму.
Скільки років ти займаєшся в секції ?
Я займаюся вже шостий рік, крім того ще й тренуюся стріляти з пневматичної зброї, думаю, що одне іншому не заважає, а навпаки допомагає. Про проведені години в тирі я зовсім не шкодую, хоч і були іноді конфлікти з викладачами через те, що не встигала робити домашнє завдання. Але найцікавіше, що коли переступаєш поріг тиру, то всі проблеми і переживання залишаються там, і час тренувань пролітає непомітно, а це найголовніше.
Чи було важко на початку ?
По початку було дуже важко! Щоб зробити перший постріл, потрібно не менше тижня тренування… У першу чергу потрібна була велика фізична сила, тому й доводилося приділяти багато часу тренажерному залу. Було важко робити правильно перші постріли, були сумніви, чи потрапить стріла в щит, але з часом, набравшись сил і досвіду, я вже не могла уявити свого життя без стрільби з лука.
У яких змаганнях ти вже взяла участь ?
Що стосується змагань, то це невід’ємна частина мого спортивного життя. Моїм першим чемпіонатом був Кубок України в приміщенні, який проходив у Черкасах. Тоді ж я і завоювала першу медаль і отримала третє місце. Потім змагань стало більше, були Чемпіонати України і в Чернівцях, Львові, Новій Каховці. Найбільш пам’ятним чемпіонатом для мене став зимовий кубок України, де я і виконала норматив кандидата у майстри спорту. Сподіваюся, що найближчим часом вдасться пройти далі, хоч і часу на тренування зовсім немає через велике навантаження
Як впливає на тебе даний вид спорту, чому він тебе вчить ?
Стрільба з лука багато чого мене навчила (посміхається). Я стала зовсім по – іншому дивитися на речі, дізналася ціну часу. У мене пішло багато сил, щоб зрозуміти, що складно багато чого досягти своєю завзятістю і, головне, вірою в те, що ти робиш.
Чи збираєшся ти якимось чином пов’язати своє життя зі стрільбою з лука?
Авжеж. Тому я й обрала такий напрямок навчання. Вже зараз я треную юніорську збірну Чернігова зі стрільби з лука і є деякі успіхи. Я добре знаходжу спільну мову з дітьми і саме це допомагає мені передати весь досвід своїм ученикам.
Яка реакція у людей, коли вони дізнаються про твій хобі?
Люди реагують по-різному, коли дізнаються, чим я займаюся. Деякі не вірять, деякі починають жартувати на рахунок того, що зі мною небезпечно зв’язуватися. Але все ж, після цього вони серйозніше до мене починають ставитися.
А на змаганнях бували якісь цікаві випадки?
У мене на кожних змагання трапляється таке, що я запам’ятовую на все життя. Але я хочу розповісти про випадок, який трапився минулої осені на Чемпіонаті України в Чернівцях. Справа в тому, що сам чемпіонат почався для мене нестандартно : я отримала травму, і мало не забула свій лук в таксі. Але все б було нормально, якби мене не підвів сам лук. Треба зауважити, що змагання поділяються на кілька етапів, один з яких – дуелі. Це коли два стрілка за жеребкуванням стріляють один проти одного. І ось, коли почалися дуелі, мені випало стріляти проти сильної лучниці з іншої команди. Весь час ми йшли на рівних, і от коли ми обидві розуміємо, що у кожної залишається по одному пострілу і вирішиться, хто переможець, у мене ламається приціл ( він, мабуть, ще раніше був пошкоджений, і я цього не помітила ). Вона це бачить але все ж чекає, щоб я зробила постріл першим… І коли моя стріла потрапляє в 9 на відстані 70 м, то моя суперниця просто не встигає робити постріл з-за гудка, який оповіщає про що вийшов часу. Мій тренер був здивований, і я була не менш вражена таким збігом обставин. Зробити відмінний постріл на такій дистанції без мушки – це ж не вкладається в розумі! Було звичайно багато різних курйозних ситуацій, наприклад, коли стріла потрапляє в стрілу або взагалі не долітає, і її потім шукають усі. Але це вже окремі історії.
Що б ти порадила тим, хто хотів би займатися стрільбою з лука?
Я думаю, що стрільбою з лука можуть займатися люди різного віку. Цей спорт виховує силу характеру, заспокоює або ж, навпаки, налаштовує на бойовий дух і пробуджує волю до перемоги. Я вважаю, що ті люди, хто хоч раз тримали в руках лук – розуміють, наскільки це красива і небезпечна зброя.
Ми бажаємо Анфісі нових перемог і кращих результатів! У свою чергу Анфіса бажає нашим читачам, щоб кожен йшов до своєї мети, долаючи всі перешкоди!
